Інтерв'ю Наталії Воронкової
Текстова версія:
Доброго дня всім, хто не байдужий,
Тим, хто підтримує Україну, тим, хто переймається ситуацією тут, і тим, хто піклується про наших захисників, які захищають нас на передовій. Перш за все, хочу подякувати вам за те, що ця тема для вас важлива, що ви цікавитеся. Я б хотіла трохи розповісти про ситуацію, з якою ми зараз стикаємося.
Чесно кажучи, зараз нам дуже важко, особливо нам, волонтерам, які допомагають з 2014 року. Ми виснажені — як морально, так і фізично. Ми хочемо допомагати більше, але ресурси у людей закінчуються. Навіть серед наших співвітчизників тут, в Україні, економічні труднощі дуже відчутні. Через те, що багато людей виїхали з України, а виробництво скоротилося, наша промисловість і економіка знаходяться в скрутному становищі.
Хоча бажання допомагати залишається сильним, у багатьох людей просто немає коштів чи ресурсів. Значну кількість людей мобілізували, а ті, хто пішов на фронт, часто змушені були закрити свої підприємства, що ще більше зменшує можливості для допомоги.
Що стосується ситуації на фронті, то, на жаль, вона значно погіршується. Тиск зростає з усіх боків, зокрема існує потенційна загроза з півночі. Згідно з останніми звітами, ворог може накопичувати війська для удару, можливо, на початку літа.
Ситуація в Донецькій і Луганській областях особливо складна. На жаль, майже всі ці території вже не під нашим контролем. Я досі пам’ятаю часи, коли вони були нашими, багато подорожувала цими регіонами з 2014 року, бачила дуже багато. Зараз ситуація критична.
Дуже багато поранених, і їх лікують не тільки у військових госпіталях, але й у цивільних лікарнях, які працюють під великим навантаженням. Мобільні госпіталі біля лінії фронту та стабілізаційні пункти, призначені для надання невідкладної допомоги, також перевантажені.
Обладнання та матеріалів не вистачає, а іноді нам постачають неякісні матеріали. Уявіть, як почувається бойовий медик, якщо турнікет рветься у нього в руках або якщо обладнання виходить з ладу в критичний момент.
Саме тому ми продовжуємо звертатися за допомогою для укомплектування рюкзаків бойових медиків. Наша держава поки що не може забезпечити все необхідне. Для лікарень і стабілізаційних пунктів потрібне спеціалізоване хірургічне обладнання — якісні степлери, перезарядки та інші матеріали, щоб прискорити операції в мобільних госпіталях і збільшити шанси пацієнтів на виживання. Ось чому ми сподіваємося на успіх проєкту Фундації "Стефанія". Ми сподіваємося на співпрацю, на те, що люди нас почують і підтримають. Найважливіша допомога — це допомога нашим захисникам, особливо бойовим медикам, яких я називаю "янголами життя". Ці медики рятують життя в найекстремальніших умовах, даючи пораненим солдатам шанс вижити.
Потреби дуже різноманітні: від простих марлевих серветок і рукавичок до дорогого обладнання. Наприклад, один з мобільних госпіталів нещодавно потрапив під обстріл. На щастя, будівля лікарні не постраждала, але три людини загинули, а важливе обладнання, таке як лапароскопічна система вартістю приблизно £10,000, було знищене. Ми ледве змогли зібрати кошти для її заміни.
З 2014 року наша волонтерська організація "Волонтерська Сотня Доброволя" підтримує шпиталі та військових. Я особисто почала як волонтер під час протестів на Майдані, допомагаючи пораненим там. Пізніше, під час війни, ми переключилися на військові шпиталі.
Як людина з багаторічним досвідом у військовій медицині, я намагаюся максимально сприяти. З 2015 до 2022 року я була радником чотирьох заступників міністра оборони. Військова медицина — це моя сфера, те, чому я присвятила себе 24/7 з 2014 року.
Я пишаюся роботою нашого фонду, який підтримує поранених, медиків і всіх, хто працює над захистом нашої Батьківщини. Щиро сподіваюся, що ви приєднаєтеся до наших зусиль.